брехнути

БРЕХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до бреха́ти.

Попробував би [хто-небудь] що брехнути.. і вже з брехунів повік не вийдеш (Кв.-Осн., II, 1956, 354);

Один був гріх [у Севастяна]: і не дихне. Як не брехне (Гл., Вибр., 1951, 78);

Песик Ложка на ці Козакові слова схвально брехнув, облизався (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 410).

Значення в інших словниках

1. брехнути — брехну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. брехнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до брехати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брехнути — БРЕХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до бреха́ти. Попробував би [хто-небудь] що брехнути .. і вже з брехунів повік не вийдеш (Г. Квітка-Основ'яненко); Один був гріх [у Севастяна]: і не дихне, Як не брехне (Л. Глібов); – Не бреши!...  Словник української мови у 20 томах
4. брехнути — ГА́ВКАТИ (про собак, лисиць і т. ін. — видавати гавкіт), ГАВКОТІ́ТИ, БРЕХА́ТИ розм.; ДЗЯ́ВКАТИ, ДЗЯВКОТІ́ТИ, ДЗЯВОЛИ́ТИ, ЦЯ́ВКАТИ розм. (про маленького собаку, щеня, лисицю тощо — пискливо); РЯ́ВКАТИ розм. (грубо, грізно); ГВАЛТУВА́ТИ, ВАЛУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
5. брехнути — Брехну́ти, -ну́, -не́ш гл. одн. в. отъ брехати. 1) Соврать. Можна і брехнути. Котл. Н. П. 358. 3) = гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули. ХС. ІІ. 195.  Словник української мови Грінченка