брижитися
БРИ́ЖИТИСЯ, иться, недок.
1. Укриватися брижами, утворювати дрібні хвилі.
Вряди-годи по ній [воді] пропливе запізнілий човен і вона соромливо брижиться (Іван Ле);
Затока злегка брижиться від теплого південного вітру (Л. Смілянський).
2. Укриватися зморшками, складками.
Лоб [Леонтія] дрібненько брижиться над руденькими бровами (І. Волошин);
Позаду .. понуро ішов Степан: .. витерта до ниток шапка, куфайчина, широкі штани брижаться над халявами (В. Дрозд);
* Образно. Під тим лементом [на руїнах] брижилася чорна й сморідна, пришерхла, принишкла земля (І. Багряний);
Роззирався чоловік на хату, що згори брижилася рудою та коричневою черепицею (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)