брикливий
БРИКЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який любить брикатися (про копитних тварин).
Брикливий кінь.
2. перен., розм. Норовистий, вередливий.
Ти, кажуть, дівка не бриклива. Але од старості сварлива (І. Котляревський);
– Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, – сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)