брикливий
БРИКЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який любить брикатися (про копитних тварин).
Брикливий кінь.
2. перен., розм. Норовистий, вередливий.
Ти, кажуть, дівка не бриклива. Але од старості сварлива (І. Котляревський);
– Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, – сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брикливий — Свавільний, химерний [XI] Словник з творів Івана Франка
- брикливий — брикли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- брикливий — -а, -е. 1》 Який любить брикатися. Брикливий кінь. 2》 перен., розм. Норовистий, капризний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брикливий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- брикливий — НОРОВИ́СТИЙ (про тварин — якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний), БУ́ЙНИЙ підсил. розм.; БРИКЛИ́ВИЙ, БРИКУ́ЧИЙ розм. (який має звичку брикатися). Кмітливі засмаглі угорці водили поміж натовпом норовистих тонконогих коней (Н. Словник синонімів української мови
- брикливий — БРИКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить брикатися. Брикливий кінь. 2. перен., розм. Норовистий, капризний. Ти, кажуть, дівка не бриклива. Але од старості сварлива (Котл., І, 1952, 234); — Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 265). Словник української мови в 11 томах