брикливий

Значення в інших словниках

1. брикливий — брикли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. брикливий — -а, -е. 1》 Який любить брикатися. Брикливий кінь. 2》 перен., розм. Норовистий, капризний. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брикливий — БРИКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить брикатися (про копитних тварин). Брикливий кінь. 2. перен., розм. Норовистий, вередливий. Ти, кажуть, дівка не бриклива. Але од старості сварлива (І. Словник української мови у 20 томах
4. брикливий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
5. брикливий — НОРОВИ́СТИЙ (про тварин — якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний), БУ́ЙНИЙ підсил. розм.; БРИКЛИ́ВИЙ, БРИКУ́ЧИЙ розм. (який має звичку брикатися). Кмітливі засмаглі угорці водили поміж натовпом норовистих тонконогих коней (Н. Словник синонімів української мови
6. брикливий — БРИКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить брикатися. Брикливий кінь. 2. перен., розм. Норовистий, капризний. Ти, кажуть, дівка не бриклива. Але од старості сварлива (Котл., І, 1952, 234); — Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 265). Словник української мови в 11 томах