брикливий
брикли́вий
-а, -е.
1》 Який любить брикатися. Брикливий кінь.
2》 перен., розм. Норовистий, капризний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брикливий — Свавільний, химерний [XI] Словник з творів Івана Франка
- брикливий — брикли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- брикливий — БРИКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить брикатися (про копитних тварин). Брикливий кінь. 2. перен., розм. Норовистий, вередливий. Ти, кажуть, дівка не бриклива. Але од старості сварлива (І. Словник української мови у 20 томах
- брикливий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- брикливий — НОРОВИ́СТИЙ (про тварин — якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний), БУ́ЙНИЙ підсил. розм.; БРИКЛИ́ВИЙ, БРИКУ́ЧИЙ розм. (який має звичку брикатися). Кмітливі засмаглі угорці водили поміж натовпом норовистих тонконогих коней (Н. Словник синонімів української мови
- брикливий — БРИКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить брикатися. Брикливий кінь. 2. перен., розм. Норовистий, капризний. Ти, кажуть, дівка не бриклива. Але од старості сварлива (Котл., І, 1952, 234); — Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 265). Словник української мови в 11 томах