бритва
БРИ́ТВА, и, ж.
Гострий сталевий ніж або спеціальне приладдя для гоління.
Як топишся, то й за бритву вхопишся (прислів'я);
Ласкавий [Еней], гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь (І. Котляревський);
Не лікування навіть, а рефлекси керували ним [Льовою], ті самі безумовні рефлекси, що примушують тонучого хапатися за бритву (В. Підмогильний);
Він видобув лезо безпечної бритви .. і наголо зняв бороду (Ю. Яновський);
* У порівн. Кінь падав. Його права передня, вище копита, була зчесана, як бритвою (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)