бритва —
бри́тва іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
бритва —
[бритва] -твие, д. і м. -тв'і, р. мн. бритоў/бритў
Орфоепічний словник української мови
бритва —
-и, ж. Гостре сталеве лезо або спеціальне приладдя для гоління.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бритва —
БРИ́ТВА, и, ж. Гострий сталевий ніж або спеціальне приладдя для гоління. Як топишся, то й за бритву вхопишся (прислів'я); Ласкавий [Еней], гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь (І.
Словник української мови у 20 томах
бритва —
(-и) ж.; жрм. Гарна машина. Бритва — гарна машина (Сленг-лікбез 4).
Словник жарґонної лексики української мови
бритва —
ти́хою са́пою, зі сл. ді́яти, чини́ти і т. ін. Приховано або таємно; спідтишка. — Міняють (глитаї) тактику. Хочуть діяти тихою сапою. Не вийде, пане лиходію Ратушняк! (І. Цюпа); Вона (опозиція) не загрожує зброєю, не пред’являє ультиматумів. Ні!...
Фразеологічний словник української мови
бритва —
БРИ́ТВА, и, ж. Гострий сталевий ніж або спеціальне приладдя для гоління. Як топишся, то й за бритву вхопишся (Укр.. присл.., 1955, 270); Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь (Котл., І, 1952, 78); Він видобув лезо безпечної бритви..
Словник української мови в 11 томах
бритва —
Бритва, -ви ж. Бритва. Голий як бубон, а гострий як бритва. Ном. № 1523. хто потопає, той ся бритви хапає. Утопающій хватается за соломинку. Чуб. І. 263. ум. бритвочка, бритовка.
Словник української мови Грінченка