бричка
БРИ́ЧКА, и, ж.
Легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом.
У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки (Панас Мирний);
Затупотіли коні. Затуркотіла бричка (І. Франко);
Пристав, батюшка .. прожогом кидаються до своєї брички і кажуть швидше везти... (В. Винниченко);
До самого дворика підкотили дві ковані брички, запряжені баскими жеребцями в сірі яблука (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)