бричка
БРИ́ЧКА, и, ж. Легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом.
У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки (Мирний, II, 1954, 269);
Затупотіли коні. Затуркотіла бричка (Фр., IV, 1950, 363);
До самого дворика підкотили дві ковані брички, запряжені баскими жеребцями в сірі яблука (Кучер, Чорноморці, 1956, 562).
Словник української мови (СУМ-11)