бродяга
БРОДЯ́ГА, и, ч., розм.
Безпритульна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи.
Поплив [козак] Дністром на сей бік, Покинувши волю, Бродягою... (Т. Шевченко);
Бурлаки зглянулись і все подивлялись на проворного бродягу, все чогось не йняли йому віри (І. Нечуй-Левицький);
Тут не раз .. проходили і бродяги, і колишні втікачі-каторжани (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)