бродяга
БРОДЯ́ГА, и, ч. Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи.
Поплив [козак] Дністром на сей бік. Покинувши волю, Бродягою… (Шевч., II, 1953, 106);
Бурлаки зглянулись і все подивлялись на проворного бродягу, все чогось не йняли йому віри (Н.-Лев., II, 1956, 217);
Тут не раз.. проходили і бродяги, і колишні втікачі-каторжани (Донч., III, 1956, 203).
Словник української мови (СУМ-11)