бродяга —
бродя́га іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
бродяга —
Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. англ. tramp / vagabond; нім. Landstreicher m; угор. csavargó; рос. бродяга.
Словник із соціальної роботи
бродяга —
-и, ч. Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бродяга —
БРОДЯ́ГА, и, ч., розм. Безпритульна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. Поплив [козак] Дністром на сей бік, Покинувши волю, Бродягою... (Т.
Словник української мови у 20 томах
бродяга —
БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А.
Словник синонімів української мови
бродяга —
БРОДЯ́ГА, и, ч. Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. Поплив [козак] Дністром на сей бік. Покинувши волю, Бродягою… (Шевч.
Словник української мови в 11 томах