бродячий
БРОДЯ́ЧИЙ, а, е.
Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання.
[Руфін:] То шлях непевний, – всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває, а ти смерком ідеш, самотня жінка... (Леся Українка);
Говорив з бродячим людом по лісах і степових шляхах (Іван Ле);
// Який постійно переходить з місця на місце; мандрівний.
Біля воріт спинився старий кобзар ... Ні, лірник... Та все ж людина Божа, бродячий бард (Василь Шевчук);
Бродячий цирк;
// Який має або виявляє схильність бродити, переходити з місця на місце.
Бродяча натура.
Словник української мови (СУМ-20)