бродячий

БРОДЯ́ЧИЙ, а, е. Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання.

[Руфін:] То шлях непевний, — всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває, а ти смерком ідеш, самотня жінка… (Л. Укр., II, 1951, 343);

Говорив з бродячим людом по лісах і степових шляхах (Ле, Наливайко, 1957, 131);

// Який постійно переходить з місця на місце; мандрівний.

Бродячий цирк;

// Який має або виявляє схильність бродити, переходити з місця на місце.

Бродяча натура.

Бродя́чі во́гники — те саме, що Блука́ючі вогні́ ( див. блука́ючий).

В очеретах заблимали два бродячі вогники (Л. Укр., III, 1952, 218);

Бродя́чий спо́сіб життя́ — постійна або часта зміна місця проживання.

Близько 400-100 тисяч років тому вели [люди] .. бродячий спосіб життя (Іст. СРСР, І, 1957, 3).

Значення в інших словниках

1. бродячий — бродя́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бродячий — -а, -е. Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання. || Який постійно переходить з місця на місце; мандрівний. Бродячий собака. || Який має або виявляє схильність бродити, переходити з місця на місце. Бродяча натура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бродячий — БРОДЯ́ЧИЙ, а, е. Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання. [Руфін:] То шлях непевний, – всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває, а ти смерком ідеш, самотня жінка...  Словник української мови у 20 томах
4. бродячий — БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин — який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров'яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С.  Словник синонімів української мови