брудно
БРУ́ДНО.
Присл. до брудни́й.
Брудно і неохайно написана робота;
У двері грюкає прикладом вартовий, брудно лається (А. Хижняк);
// у знач. пред.
Там [у другій кімнаті] було теж брудно й безладно (Ю. Шовкопляс);
* Образно. Там, на сході, над заводом було брудно й сіро (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)