брудно
БРУ́ДНО. Присл. до брудни́й.
У двері грюкає прикладом вартовий, брудно лається (Хижняк, Тамара, 1959, 131);
Брудно і неохайно написана робота;
// у знач. присудк. сл.
Там [у другій кімнаті] було теж брудно й безладно (Шовк., Інженери, 1956, 17).
Словник української мови (СУМ-11)