1. Словник української мови в 11 томах

брудно

БРУ́ДНО. Присл. до брудни́й.

У двері грюкає прикладом вартовий, брудно лається (Хижняк, Тамара, 1959, 131);

Брудно і неохайно написана робота;

// у знач. присудк. сл.

Там [у другій кімнаті] було теж брудно й безладно (Шовк., Інженери, 1956, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брудно — бру́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. брудно — Присл. до брудний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брудно — БРУ́ДНО. Присл. до брудни́й. Брудно і неохайно написана робота; У двері грюкає прикладом вартовий, брудно лається (А. Хижняк); // у знач. пред. Там [у другій кімнаті] було теж брудно й безладно (Ю. Шовкопляс); * Образно. Там, на сході, над заводом було брудно й сіро (М. Хвильовий). Словник української мови у 20 томах
  4. брудно — брудно: ◊ писа́ти на бру́дно писати в чернетці (ст)||робити на чорно Лексикон львівський: поважно і на жарт