брудно
БРУ́ДНО.
Присл. до брудни́й.
Брудно і неохайно написана робота;
У двері грюкає прикладом вартовий, брудно лається (А. Хижняк);
// у знач. пред.
Там [у другій кімнаті] було теж брудно й безладно (Ю. Шовкопляс);
* Образно. Там, на сході, над заводом було брудно й сіро (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брудно — бру́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- брудно — Присл. до брудний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брудно — брудно: ◊ писа́ти на бру́дно писати в чернетці (ст)||робити на чорно Лексикон львівський: поважно і на жарт
- брудно — БРУ́ДНО. Присл. до брудни́й. У двері грюкає прикладом вартовий, брудно лається (Хижняк, Тамара, 1959, 131); Брудно і неохайно написана робота; // у знач. присудк. сл. Там [у другій кімнаті] було теж брудно й безладно (Шовк., Інженери, 1956, 17). Словник української мови в 11 томах