брук
БРУК, у, ч.
Дорога або вулиця (мостова), вимощена камінням.
Розтинався раптом голосний гуркіт коліс по бруку (М. Коцюбинський);
Кам'яниці й брук, трамваї, авто не змогли подолати цих гордих горбів, що прийняли вагу міста не як тягар поразки, а як корону перемоги (В. Підмогильний);
Ось вони [люди] йдуть бруком великого міста (І. Багряний);
Брук був такий розбитий, що шофер об'їжджав його узбіччям (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)