бруква
БРУ́КВА, и, ж.
1. Дворічна городня овочева рослина родини хрестоцвітих із великим м'ясистим коренеплодом.
Жовті сорти брукви вважаються кращими, ніж білі (з наук. літ.);
У моркви, буряка, ріпи, брукви поживні органічні речовини запасаються в коренеплодах (з навч. літ.).
2. збірн. Їстівні коренеплоди цієї рослини.
Їдять брукву, а лушпайки кидають (П. Чубинський);
Німці, протримавши їх у концтаборах на голодному пайку з брукви, згодом послали робітниками в пересувні ремонтні майстерні (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)