брук
БРУК, у, ч. Дорога або вулиця (мостова), вимощена камінням.
Розтинався раптом голосний гуркіт коліс по бруку (Коцюб., II, 1955, 174);
Брук був такий розбитий, що шофер об’їжджав його узбіччям (Коп., Земля.., 1957, 39).
Словник української мови (СУМ-11)