брусок

БРУСО́К, ска́, ч.

Зменш. до брус.

Кріпильники теж не сиділи без діла, вони підносили дерев'яні бруски кріпильних рам (Д. Ткач);

Бруски плутонію завдяки інтенсивному радіоактивному розпаду саморозігріваються (з наук.-попул. літ.);

Він брав брусок мила, загортав у хустку і роздаровував на спогад гостям (З. Тулуб);

У слов'янських племен вогонь святкових вогнищ на Івана Купала теж добували тертям двох брусків (із журн.);

Ще роса з житів [жита] не спала. Ми взяли бруски й клепала І з зорі Гострим коси (Я. Щоголів);

Бруски й мантачки вже лежали на полиці в Оленки, в коморі (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. брусок — брусо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. брусок — -ска, ч. 1》 Зменш. до брус. 2》 Частина полудрабка – кожна з двох горизонтальних жердин, з'єднаних щаблями. 3》 Витесаний і відшліфований камінь для брукування центральних міських вулиць або важливої ділянки дороги (брущатки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брусок — Мантачка  Словник чужослів Павло Штепа
4. брусок — (-ска) ч.; мол. Чоловічий статевий орган. Я в тебе вганяю червоний брусок, / Але головне це духовний зв'язок (Ю. Позаяк, Шедеври).  Словник жарґонної лексики української мови
5. брусок — БРУСО́К (відшліфований камінь для заточування металевих інструментів — ножа, коси і т. ін.), БРУС, МАНТА́ЧКА (для заточування коси). Третій косар — Іван, водив легесенько бруском по спинці коси (О.  Словник синонімів української мови
6. брусок — Брусо́к, -ска́; -ски́, -скі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. брусок — БРУСО́К, ска́, ч. 1. Зменш. до брус. Кріпильники теж не сиділи без діла, вони підносили дерев’яні бруски кріпильних рам (Ткач, Черг.  Словник української мови в 11 томах
8. брусок — Брусок, -ска м. 1) ум. отъ брус. Въ 1 и 2 знач. употребляется чаще, чѣмъ брус. Мила брусок. Чуб. V. 667. Достав Панас сокиру та брусок. Гліб. 2) Часть полудрабка: каждая изъ двухъ горизонтальныхъ жердей, соединенныхъ щаблями. Рудч. Чп. 250.  Словник української мови Грінченка