брусок
БРУСО́К, ска́, ч.
1. Зменш. до брус.
Кріпильники теж не сиділи без діла, вони підносили дерев’яні бруски кріпильних рам (Ткач, Черг. завдання, 1951, 156);
Він брав брусок мила, загортав у хустку і роздаровував на спогад гостям (Тулуб, Людолови, І, 1957, 371);
Ще роса з житів не спала. Ми взяли бруски й клепала І з зорі Гострим коси (Щог., Поезії, 1958, 139);
Бруски й мантачки вже лежали на палиці в Оленки, в коморі (Вишня, І, 1956, 380).
2. Частина полудрабка — кожна з двох горизонтальних жердин, з’єднаних щаблями.
Словник української мови (СУМ-11)