брязк

БРЯЗК, у, ч.

Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт.

Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (І. Франко);

Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане “ах!”... (М. Коцюбинський);

Ось і ресторан: два ліхтарі, .. брязк покришок, ріденький джаз, столик у кутку під неодмінною пальмою (В. Підмогильний);

В руці пахолка блиснув ніж І покотився з брязком вниз, Коли козак пахолка стис (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. брязк — брязк 1 іменник чоловічого роду брязк 2 вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. брязк — -у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брязк — БРЯЗК, у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (Фр., IV, 1950, 31); Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане "ах!"… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
4. брязк — Брязк, -ку м. = брязкіт.  Словник української мови Грінченка