брязк

брязк 1

іменник чоловічого роду

брязк 2

вигук

незмінювана словникова одиниця

Значення в інших словниках

1. брязк — -у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. брязк — БРЯЗК, у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (І. Франко); Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане “ах!”... (М. Коцюбинський); Ось і ресторан: два ліхтарі, .  Словник української мови у 20 томах
3. брязк — БРЯЗК, у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (Фр., IV, 1950, 31); Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане "ах!"… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
4. брязк — Брязк, -ку м. = брязкіт.  Словник української мови Грінченка