брязкнути
БРЯ́ЗКНУТИ, ну, неш, док., чим і без дод.
Однокр. до бря́зкати.
Галя якнайтихіше спробувала його [засув] відчинити, але брязкнула клямкою, тож, коли виросла на порозі, хлопець повернув до неї обличчя (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)