брязь
БРЯЗЬ, виг.
Уживається як присудок за знач. бря́зкати і бря́знути.
Стук, брязь у віконечко: Вийди, вийди, коханочко (П. Чубинський);
Як скажений бик, налітає [Чіпка] на хату... Брязь!.. – одно [вікно]... Дзень!.. – друге... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)