брівонька
БРІ́ВОНЬКА, и, ж.
Пестл. до брі́вка¹.
А в дівчини брівоньки, А в дівчини чорнії – Матуся дала (з народної пісні);
Ви, зіроньки, гляньте на мої брівоньки, на мої квітоньки! (І. Нечуй-Левицький);
– Я сказав їй: золота! Гнівно брівоньки зламалися. Одвернулася. Пішла (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)