брівонька

БРІ́ВОНЬКА, и, жін. Пестл. до брівка 1.

Чи вже ж їй вік продівувать, Зносити брівоньки нізащо?.. (Тарас Шевченко, II, 1953, 49);

А в дівчини брівоньки, А в дівчини чорнії — Матуся дала (Українські народні ліричні пісні, 1958, 86);

— Я сказав їй: золота! Гнівно брівоньки зламалися. Одвернулася. Пішла (Павло Тичина, I, 1946, 34).

Значення в інших словниках

1. брівонька — брі́вонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. брівонька — -и, ж. Пестл. до брівка I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брівонька — БРІ́ВОНЬКА, и, ж. Пестл. до брі́вка¹. А в дівчини брівоньки, А в дівчини чорнії – Матуся дала (з народної пісні); Ви, зіроньки, гляньте на мої брівоньки, на мої квітоньки! (І. Нечуй-Левицький); – Я сказав їй: золота! Гнівно брівоньки зламалися. Одвернулася. Пішла (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах
4. брівонька — див. брова  Словник синонімів Вусика
5. брівонька — Брі́вонька, -ньки, -ньці; -ньки, -ньок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. брівонька — Брівка, брівонька, -ки ж. ум. отъ брова.  Словник української мови Грінченка