брівка

БРІ́ВКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до брова́.

Аж — гульк!..з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76);

Очиці, наче блискавиці. Так і грають з-попід брівок темних! (Л. Укр., І, 1951, 70);

Дівчинка хмурить брівки (Донч., III, 1956, 27).

БРІ́ВКА², и, ж.

1. Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін.

Яка знайома ця стежка брівкою насипу до заводу і яка вона завжди нова! (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 33).

2. Підвищений край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.).

Голосов, як чемпіон, мав право ставати, не тягнучи жеребка, біля самої брівки (Собко, Біле полум’я, 1952, 187).

Значення в інших словниках

1. брівка — брі́вка 1 іменник жіночого роду від: брова́ брі́вка 2 іменник жіночого роду край канави, дороги, спортивного майданчика  Орфографічний словник української мови
2. брівка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до брова. II -и, ж. 1》 Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін. 2》 Підвищений край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.). 3》 Бордюр (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брівка — БРІ́ВКА¹, и, ж. Зменш. до брова́. Аж – гульк! .. з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. (П. Гулак-Артемовський); Очиці, наче блискавиці, Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка); Дівчинка хмурить брівки (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
4. брівка — див. брова  Словник синонімів Вусика
5. брівка — Брі́вка, -вки, -вці; брі́вки, брі́вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)