брівка
брі́вка
I -и, ж.
Зменш.-пестл. до брова.
II -и, ж.
1》 Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін.
2》 Підвищений край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.).
3》 Бордюр (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови