брід
БРІД, бро́ду, ч. Мілке місце річки, озера або ставка, в якому можна переходити або переїжджати на інший бік.
Коло млина, коло броду Два голуби пили воду (Укр.. лір. пісні, 1958, 129);
Не розглядівши, кажуть, броду. Не лізь прожогом перший в воду (Котл., І, 1952, 166);
Чомусь дівчина до броду По воду не ходить (Шевч., II, 1953, 146);
Вільні броди й переходи Здовж великої ріки (Фр., XIII, 1954, 355).
◊ Пита́ти (спита́ти) бро́ду — розпитувати людей, дізнаватися про кого-, що-небудь перед тим, як починати щось.
— Про мене, мамо, спитайте броду, — не будете жалкувать на Нимидору: вона дівчина здорова, робоча (Н.-Лев., II, 1956, 179).
Словник української мови (СУМ-11)