бріолін

БРІОЛІ́Н, у, ч.

Засіб для догляду за волоссям та надання йому блиску.

Випадкові свідки зраділи, побачивши, що Джон, намазавши волосся бріоліном, як у фільмі “Бріолін”, спеціально для Елли Блю танцював і співав мелодії з цього мюзиклу (із журн.).

Значення в інших словниках

1. бріолін — бріолі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бріолін — -у, ч. Те саме, що брильянтин (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови