бубличок
БУ́БЛИЧОК, чка, ч.
Зменш. до бу́блик 1.
Стали думать і гадать, чим малятко годувать: чи кашкою, чи молочком, чи бубличком із медочком (з народної пісні);
Той добридень прийде скаже, Той зілля попросить, Той бубличків, паляничку, Всього понаносять (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)