буботіння

БУБОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. буботі́ти і звуки, утворювані цією дією.

Оришка вешталась по кухні, Кирило стояв в кутку перед образами і вголос молився. То його глухе буботіння доходило до Христі (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. буботіння — буботі́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. буботіння — -я, с. Дія за знач. буботіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буботіння — БУБОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. буботі́ти і звуки, утворювані цією дією. Оришка вешталась по кухні, Кирило стояв в кутку перед образами і вголос молився. То його глухе буботіння доходило до Христі (Мирний, III, 1954, 341).  Словник української мови в 11 томах