Словник української мови у 20 томах

буботати

БУБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БУБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.

Те саме, що бубоні́ти 1.

Дід щось буботав собі під ніс, читаючи газету (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. буботати — бубота́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. буботати — -очу, -очеш і буботіти, -очу, -отиш, недок., розм. Те саме, що бубоніти 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буботати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
  4. буботати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. буботати — БУБОТА́ТИ, очу́, о́чеш і БУБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що бубоні́ти 1.  Словник української мови в 11 томах
  6. буботати — Буботати, -бочу, -чеш гл. Ворчать. Медвідь бубоче. Вх. Зн. 34.  Словник української мови Грінченка