Значення в інших словниках
-
буботати —
бубота́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
буботати —
-очу, -очеш і буботіти, -очу, -отиш, недок., розм. Те саме, що бубоніти 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
буботати —
БУБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БУБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що бубоні́ти 1. Дід щось буботав собі під ніс, читаючи газету (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
-
буботати —
БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
буботати —
БУБОТА́ТИ, очу́, о́чеш і БУБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що бубоні́ти 1.
Словник української мови в 11 томах
-
буботати —
Буботати, -бочу, -чеш гл. Ворчать. Медвідь бубоче. Вх. Зн. 34.
Словник української мови Грінченка