Значення в інших словниках
-
бубоніти —
бу́боніти: ворчать [ІФ,1890]
Словник з творів Івана Франка
-
бубоніти —
бубоні́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
бубоніти —
Бурмотіти, мурмотіти, жебоніти, буботіти, мимрити, (під ніс) муркотати, муркотіти, харамаркати; (ковтати слова) белькотати, белькотіти.
Словник синонімів Караванського
-
бубоніти —
-ню, -ниш, недок. 1》 перех. і без додатка. Говорити невиразно; бурмотіти. || Неголосно читати, вивчаючи урок, заучуваючи текст напам'ять. 2》 неперех. Дрібно стукати. 3》 неперех. Бити в бубон; грати (про бубон).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бубоніти —
БУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. що і без дод. Говорити невиразно; бурмотіти. Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться (Марко Вовчок); Семенець стояв серед шляху один...
Словник української мови у 20 томах
-
бубоніти —
Бубонить, як у бочку дме. Безперестанку говорить, хоч його ніхто і не слухає.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
бубоніти —
БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
бубоніти —
БУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. перех. і без додатка. Говорити невиразно; бурмотіти. Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться (Вовчок, І, 1955, 4); Семенець стояв серед шляху один...
Словник української мови в 11 томах
-
бубоніти —
Бубоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9.
Словник української мови Грінченка