бубоніти —
-ню, -ниш, недок. 1》 перех. і без додатка. Говорити невиразно; бурмотіти. || Неголосно читати, вивчаючи урок, заучуваючи текст напам'ять. 2》 неперех. Дрібно стукати. 3》 неперех. Бити в бубон; грати (про бубон).
Великий тлумачний словник сучасної мови
бубоніти —
БУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. що і без дод. Говорити невиразно; бурмотіти. Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться (Марко Вовчок); Семенець стояв серед шляху один...
Словник української мови у 20 томах
бубоніти —
Бубонить, як у бочку дме. Безперестанку говорить, хоч його ніхто і не слухає.
Приповідки або українсько-народня філософія
бубоніти —
БУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. перех. і без додатка. Говорити невиразно; бурмотіти. Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться (Вовчок, І, 1955, 4); Семенець стояв серед шляху один...
Словник української мови в 11 томах
бубоніти —
Бубоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9.
Словник української мови Грінченка