буботання

БУБОТА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. бубота́ти і звуки, утворювані цією дією.

Щось позіхнуло; почувся гомін... якесь глухе буботання, а слів не розбереш (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. буботання — бубота́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. буботання — -я, с. Дія за знач. буботати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буботання — БУБОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бубота́ти і звуки, утворювані цією дією. Щось позіхнуло; почувся гомін… якесь глухе буботання, а слів не розбереш (Мирний, І, 1954, 321).  Словник української мови в 11 томах