буботання

бубота́ння

іменник середнього роду

розм.

Значення в інших словниках

1. буботання — -я, с. Дія за знач. буботати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. буботання — БУБОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бубота́ти і звуки, утворювані цією дією. Щось позіхнуло; почувся гомін... якесь глухе буботання, а слів не розбереш (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. буботання — БУБОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бубота́ти і звуки, утворювані цією дією. Щось позіхнуло; почувся гомін… якесь глухе буботання, а слів не розбереш (Мирний, І, 1954, 321).  Словник української мови в 11 томах