буботіння
БУБОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. буботі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Оришка вешталась по кухні, Кирило стояв в кутку перед образами і вголос молився. То його глухе буботіння доходило до Христі (Мирний, III, 1954, 341).
Словник української мови (СУМ-11)