Словник української мови у 20 томах

бугаячий

БУГА́ЯЧИЙ, а, е.

1. Стос. до бугая, бугаїв.

Оце недавно зоотехнік якийсь: “Я з міжгосподарського племінного підприємства.” Не зразу й дійшло, що з бугаячої станції (з газ.).

2. перен. Про значні фізичні властивості людини.

Бугаяча сила.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. бугаячий — -а, -е. Прикм. до бугай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бугаячий — Бугаячий, -а, -е Свойственный, принадлежащій племенному быку.  Словник української мови Грінченка