бугруватий

БУГРУВА́ТИЙ, а, е, рідко.

Покритий буграми.

Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (Іван Ле);

// Нерівний, з опуклостями.

Обличчя його з високим бугруватим лобом виснажене й жовте (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. бугруватий — бугрува́тий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. бугруватий — -а, -е, рідко. Покритий буграми. || Нерівний, з опуклостями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бугруватий — ГОРБКУВА́ТИЙ (вкритий горбами, горбками), ГОРБА́СТИЙ, ГОРБИ́СТИЙ, ГОРБУВА́ТИЙ, ГОРБА́ТИЙ, ПА́ГОРИСТИЙ, ПАГОРБКУВА́ТИЙ, ШПИЛЯ́СТИЙ, КУЧУГУ́РИСТИЙ розм., БУГРУВА́ТИЙ розм. рідше, БУГРИ́СТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. бугруватий — БУГРУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Покритий буграми. Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (Ле, Мої листи, 1945, 138); // Нерівний, з опуклостями. Обличчя його з високим бугруватим лобом виснажене й жовте (Коз., Зол. грамота, 1939, 18).  Словник української мови в 11 томах