бугруватий
БУГРУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Покритий буграми.
Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (Ле, Мої листи, 1945, 138);
// Нерівний, з опуклостями.
Обличчя його з високим бугруватим лобом виснажене й жовте (Коз., Зол. грамота, 1939, 18).
Словник української мови (СУМ-11)