буда
БУ́ДА¹, и, ж.
1. Невелика будівля для господарських потреб, для захисту від негоди та ін.
Переходячи Борислав, він побачив якусь муровану буду обік села (І. Франко);
Поставили з дощок буду... таку, в якій тютюн сушать... (М. Коцюбинський);
// Намет з легкою покрівлею.
Мешкав він собі на громадській толоці в солом'яній буді (Л. Мартович);
За підгнилою дощатою будою .. починався крутосхил, зарослий дерезою (В. Дрозд).
2. Невеличке крите приміщення для собаки; будка, конура.
Підійшов чоловік до собачої буди і перевірив, чи міцно прив'язаний Сірко... (із журн.);
Перед будою напроти веранди стояв на ланцюгу величезний пес (з газ.).
3. заст. Простий екіпаж із верхом; будка.
Через місяць прикотила в Піски велика-велика буда (Панас Мирний).
БУ́ДА², и, ж., заст.
Поташний завод.
Поташне виробництво (буди) особливо поширювалось у лісовій, північно-східній частині України (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)