будка
БУ́ДКА, и, ж.
1. Невелика споруда для вартового, сторожа, взагалі для тимчасового перебування.
Ось майнув блиск – се з вартової будки (І. Франко);
Недалеко була сторожева будка, і Кметь мусив так підійти, щоб ніхто його не помітив із вікна (М. Хвильовий);
Мов із землі виріс новий прикордонний стовп і ряба, смугаста будка поста (О. Гончар);
Зупиняється [капітан] біля контрольно-пропускної будки і стоїть там довго, наче добровільний вартовий (Р. Іваничук).
2. Будиночок залізничного сторожа.
Дедалі мені стає тепліше, я розумію окремі слова і вже помічаю залізну дорогу [залізницю], будки. Чи не на станцію їдемо? (М. Коцюбинський);
Кожна залізнична будка – дзот, між будками ходять вартові (М. Шеремет);
У повітря підняло смерчем також залізничну будку й перенесло вбік на 40 м (з газ.).
3. Півкругле накриття на возі, вантажному автомобілі, човні і т. ін.
Паланкін – це швидше звичайні носилки з будкою на випадок дощу (з газ.).
4. Невеличке крите приміщення для собаки.
Псу поставили будку на пагорбку (Я. Гримайло).
5. заст. Екіпаж із верхом.
Богиня сіла в просту будку, На передку сів Купидон (І. Котляревський).
(1) Суфле́рська бу́дка – приміщення на авансцені для суфлера.
Кузьма вистромив голову із суфлерської будки і, широко роззявляючи рота, по складах підказує, що мені говорити (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)