1. Словник української мови у 20 томах

будка

БУ́ДКА, и, ж.

1. Невелика споруда для вартового, сторожа, взагалі для тимчасового перебування.

Ось майнув блиск – се з вартової будки (І. Франко);

Недалеко була сторожева будка, і Кметь мусив так підійти, щоб ніхто його не помітив із вікна (М. Хвильовий);

Мов із землі виріс новий прикордонний стовп і ряба, смугаста будка поста (О. Гончар);

Зупиняється [капітан] біля контрольно-пропускної будки і стоїть там довго, наче добровільний вартовий (Р. Іваничук).

2. Будиночок залізничного сторожа.

Дедалі мені стає тепліше, я розумію окремі слова і вже помічаю залізну дорогу [залізницю], будки. Чи не на станцію їдемо? (М. Коцюбинський);

Кожна залізнична будка – дзот, між будками ходять вартові (М. Шеремет);

У повітря підняло смерчем також залізничну будку й перенесло вбік на 40 м (з газ.).

3. Півкругле накриття на возі, вантажному автомобілі, човні і т. ін.

Паланкін – це швидше звичайні носилки з будкою на випадок дощу (з газ.).

4. Невеличке крите приміщення для собаки.

Псу поставили будку на пагорбку (Я. Гримайло).

5. заст. Екіпаж із верхом.

Богиня сіла в просту будку, На передку сів Купидон (І. Котляревський).

(1) Суфле́рська бу́дка – приміщення на авансцені для суфлера.

Кузьма вистромив голову із суфлерської будки і, широко роззявляючи рота, по складах підказує, що мені говорити (В. Нестайко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будка — бу́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бу́дки Орфографічний словник української мови
  2. будка — [будка] -дкие, д. і м. будз'ц'і, мн. будкие/ будки, будок дв'і будкие Орфоепічний словник української мови
  3. будка — -и, ж. 1》 Невелика споруда для вартового, сторожа, взагалі для тимчасового перебування. Суфлерська будка. 2》 Будиночок залізничного сторожа. 3》 Півкругле накриття на возі, вантажному автомобілі, човні і т. ін. 4》 заст. Простий екіпаж із верхом. 5》 Невеличке крите приміщення для собаки; конура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. будка — Буда, халабуда, вартарка Словник чужослів Павло Штепа
  5. будка — И, ж. Обличчя. Словник сучасного українського сленгу
  6. будка — (-и) ж.; крим., жрм; згруб. Обличчя. БСРЖ, 79; ПСУМС, 10; СЖЗ, 21; ЯБМ, 1, 126. Словник жарґонної лексики української мови
  7. будка — I буда, будочка, халабуда II див. лице; прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
  8. будка — БУ́ДКА (невелике крите приміщення для собаки), БУ́ДА, КОНУ́РА розм., ХАЛАБУ́ДА розм. Псу поставили будку на пагорбку, звідки видно все подвір'я і вулицю (Я. Гримайло); Коло буди задзеленчав ланцюгом пес і голосно позіхнув, клацнувши іклами (Є. Словник синонімів української мови
  9. будка — Бу́дка, -дки, -дці; бу́дки, бу́док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. будка — БУ́ДКА, и, ж. 1. Невелика споруда для вартового, сторожа, взагалі для тимчасового перебування. Ось майнув блиск — се з вартової будки (Фр., X, 1954, 195); Мов із землі виріс новий прикордонний стовп і ряба, смугаста будка поста (Гончар, І, 1954, 3). Словник української мови в 11 томах
  11. будка — Будка, -ки ж. 1) ум. отъ буда. 2) Кладовая. Екатер. у. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем. Чуб. II. 678. Словник української мови Грінченка