будка
Буда, халабуда, вартарка
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- будка — бу́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бу́дки Орфографічний словник української мови
- будка — [будка] -дкие, д. і м. будз'ц'і, мн. будкие/ будки, будок дв'і будкие Орфоепічний словник української мови
- будка — -и, ж. 1》 Невелика споруда для вартового, сторожа, взагалі для тимчасового перебування. Суфлерська будка. 2》 Будиночок залізничного сторожа. 3》 Півкругле накриття на возі, вантажному автомобілі, човні і т. ін. 4》 заст. Простий екіпаж із верхом. 5》 Невеличке крите приміщення для собаки; конура. Великий тлумачний словник сучасної мови
- будка — БУ́ДКА, и, ж. 1. Невелика споруда для вартового, сторожа, взагалі для тимчасового перебування. Ось майнув блиск – се з вартової будки (І. Франко); Недалеко була сторожева будка, і Кметь мусив так підійти, щоб ніхто його не помітив із вікна (М. Словник української мови у 20 томах
- будка — И, ж. Обличчя. Словник сучасного українського сленгу
- будка — (-и) ж.; крим., жрм; згруб. Обличчя. БСРЖ, 79; ПСУМС, 10; СЖЗ, 21; ЯБМ, 1, 126. Словник жарґонної лексики української мови
- будка — I буда, будочка, халабуда II див. лице; прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
- будка — БУ́ДКА (невелике крите приміщення для собаки), БУ́ДА, КОНУ́РА розм., ХАЛАБУ́ДА розм. Псу поставили будку на пагорбку, звідки видно все подвір'я і вулицю (Я. Гримайло); Коло буди задзеленчав ланцюгом пес і голосно позіхнув, клацнувши іклами (Є. Словник синонімів української мови
- будка — Бу́дка, -дки, -дці; бу́дки, бу́док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- будка — БУ́ДКА, и, ж. 1. Невелика споруда для вартового, сторожа, взагалі для тимчасового перебування. Ось майнув блиск — се з вартової будки (Фр., X, 1954, 195); Мов із землі виріс новий прикордонний стовп і ряба, смугаста будка поста (Гончар, І, 1954, 3). Словник української мови в 11 томах
- будка — Будка, -ки ж. 1) ум. отъ буда. 2) Кладовая. Екатер. у. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем. Чуб. II. 678. Словник української мови Грінченка